Королівство кривих дзеркал: що насправді відбувається з українською банківською системою

Королівство кривих дзеркал: що насправді відбувається з українською банківською системою

Королівство кривих дзеркал: що насправді відбувається з українською банківською системою

І чому Нацбанку варто почекати з оптимізмом

Сьогодні Комітет Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності проведе закрите засідання за участю глави НБУ Валерії Гонтаревої. Можна припустити, що звіт голови регулятора не буде занадто песимістичним. Після традиційних слів про тяжку спадщину попередників, депутатам розкажуть про досягнення, зокрема − про успішно проведене перезавантаження банківської системи.

>

Втім, складно вгадати, що саме поставить собі в заслугу глава НБУ. З куди більшою ймовірністю можна спрогнозувати, про що Валерія Гонтарева вважатиме за краще промовчати. Перш за все, про катастрофічну ситуацію в банківській системі, яка продовжує погіршуватися, в тому числі й через некомпетентність регулятора.

Попереду планети всієї

Без сумніву, за всі роки існування незалежної української банківської системи вона вперше зіткнулася з кризою таких масштабів. З самого початку 2014 року ринок увійшов у період турбулентності і ніяк не може з нього вийти.

Глобальною проблемою для банків стала і залишається девальвація. Фактично саме падіння курсу, а не вуличні бої в центрі Києва чи війна на Донбасі, виявилося згубним для банківської системи.

В українських умовах всі показники − від адекватності регулятивного капіталу до рівня довіри вкладників − практично прямо пропорційні валютному курсу. Це була одна з причин, чому наш уряд так педантично ставився до питання стабільності національної грошової одиниці. Ми усвідомлювали, з якою лавиною проблем доведеться зіткнутися державі в разі девальвації. Втім, про причини підтримки стабільного курсу вже була мова. Зараз час поговорити про те, що трапилося після того, як нова влада не впоралася з тими завданнями, з якими впоралися ми.


Ще два роки тому банки, які покинули ринок, зовсім не збиралися банкрутувати. Більше того, на початок 2014 року багато з них будували амбітні плани з розвитку
 

Саме девальвація підкосила вітчизняну банківську систему. Зараз, коли тимчасові адміністрації введено більш ніж у 60 банків, можна багато говорити про те, що всі з них були «мийками». Але це не правда. Більшість установ постраждала не через злий умисел менеджменту чи власників, а з об'єктивних причин.

Ще два роки тому банки, які покинули ринок, зовсім не збиралися банкрутувати. Більше того, на початок 2014 року багато з них будували амбітні плани з розвитку. Тепер же, станом на початок 4 кварталу 2015 року, українська банківська система представляє собою жалюгідне видовище.

Регулятивний капітал по всій банківській системі України на 1 жовтня 2015 року складає 82 млрд грн, що в 2,3 рази менше, ніж на 1 січня 2015 року, і в доларовому еквіваленті ця сума становить скромні $3,7 млрд, обвалившись за два роки з приблизно $24 млрд. Ці цифри свідчать про те, що банківська система не просто зменшилася. Вона знаходиться в одному з найважчих положень за всю історію і демонструє глибину падіння, небачену в більшості країн світу.

Ми досягли дна, але продовжуємо копати. У недавній своїй оцінці агентство Moody's визнало, що рівень проблемних кредитів зростає і може досягти 40% до кінця року. Навіть за офіційною методологією, цей показник вже з початку 2014-го зріс практично вдвічі, з 13 до 24%. За підсумками січня-вересня 45 банків, включаючи 7 неплатоспроможних, отримали збиток на загальну суму 72,7 млрд грн. На цьому тлі прибуток інших, переважно дрібних установ, в 3,9 млрд грн лише підкреслює глибину прірви.

 

Станом на 1 жовтня 2015 року норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2), який повинен бути не менше 10%, по всій банківській системі України склав 7,09%. На початку поточного року він ще був 15,6%. Цей вкрай важливий показник летить під укіс, що, однак, не заважає НБУ рапортувати про успішні реформи.

Насправді ж, можна припустити, що реальна ситуація навіть гірша. Адже саме ті банки, які перебувають під пильною увагою НБУ і де протягом року проводили стрес-тести, показує найсумніші результати. Два тестованих банки − «Дельта» й «Фінанси та кредит» − навіть встигли за цей час перейти в інший світ. Тоді як у дрібних банках, куди не дістався регулятор, все ще наважуються «домальовувати» статистику, не бажаючи дорезервовуватися і нарощувати капітал, який у збіднілій економіці взяти просто ніде.

У зв'язку з цим вкрай скептично варто ставитися до заяв про очищення банківської системи. Можна припустити, що милозвучно фразою регулятор лише маскує контрольоване ним масове банкрутство банків та їх вихід з ринку.

При цьому НБУ постійно переоцінює свої сили. Ще навесні 2015 року глава Нацбанку Валерія Гонтарева і її перший заступник Олександр Писарук запевняли, що очищення банківської системи наближається до завершення. Потім були заяви про те, що очищення банківського сектору закінчиться 30 червня 2015 року. Але «банкопад», а разом з ним і «реформи», тривають.

При цьому потрібно розуміти, що в регулятора ще не дійшли руки до невеликих і дрібних кредитних установ, перевірка яких повинна завершитися в 2016 році. Втім, те, що там буде виявлено, швидше за все, вже стане проблемою наступного глави НБУ.

Окрема проблема − Приватбанк, найбільший банк України, в якому сьогодні зберігається кожна третя гривня населення. Саме цей банк має всі шанси стати наступним потрясінням не тільки для банківської системи, а й для країни в цілому.

Зараз «Приват» впевнено йде по стопах інших зруйнованих проблемних банків. Незважаючи на багатомільярдні суми рефінансування, за перші три квартали банк ніяк не покращив свої показники, більше того, нарощує проблеми. Зокрема, норматив адекватності капіталу (Н2) знизився за квартал з 9,97% до 9,93%.

При цьому, як і в решті проблемних банків напередодні краху, є всі підстави підозрювати виведення грошей власниками. В даному випадку, враховуючи обсяги рефінансування, вже грошей державних, яких, згідно з повідомленням прес-служби ПриватБанку, на 1 жовтня в його балансі було 27 млрд грн. У третьому кварталі «Приват» у 4,5 рази збільшив максимальний розмір кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами − цей норматив досяг рівня 45,23%. Максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента склав 25,72% від регулятивного капіталу при ліміті не більше 20%. І в реальності ці цифри можуть бути ще гіршими через складність перевірки цих показників.

За різними підрахунками, до кінця року акціонерам Приватбанку необхідно влити в банк 6-8 млрд гривень. Чи будуть власники заводити гроші, враховуючи відкриту війну з владою, незрозуміло. Принаймні, бажання робити це власники явно не демонструють. Можна згадати, що ще до завершення стрес-тесту глава ПриватБанку заявляв, що вважає завищеною необхідну НБУ суму деформування резервів. Втім, проблема в тому, що докапіталізація потрібна не тільки «Привату». Широко анонсований захід, покликаний покращити стан фінустанов, буксує і в інших банках.

Офіційно українська «дочка» ВТБ отримала в капітал $680 млн, або 14,5 млрд гривень. Насправді, росіяни просто конвертували в капітал частину раніше виданого міжбанківського кредиту

Ще влітку НБУ відзвітував, що докапіталізацію після минулорічного стрес-тесту успішно завершено. Однак, відразу ж знадобилася нова, оскільки ніякий стрес-тест не міг врахувати настільки катастрофічного падіння національної валюти.

Поки що докапіталізували свої банки лише окремі іноземні власники, українські ж у більшості випадків вирішили «подарувати» свої проблемні банки ФГВФО. Однак, як правило, й іноземні «дочки» не отримують «живих» грошей. Наприклад, офіційно українська «дочка» ВТБ отримала в капітал $680 млн, або 14,5 млрд гривень. Насправді, росіяни просто конвертували в капітал частину раніше виданого міжбанківського кредиту. Так само вчиняють і європейські банки.

Втім, у іноземних «дочок» є одна перевага, яка дозволяє їм триматися на плаву: це високий рівень довіри ринку. У решти банків такої переваги немає. Як немає і власників, які прагнуть ціною інших активів підтримувати свої банки. На цьому тлі дивують причіпки НБУ в частині походження капіталу потенційних власників фінустанов. Регулятор відверто займається дурницями, намагаючись відокремити «чесних» олігархів від «нечесних», в той час як підопічна банківська система вмирає в нього на очах.

Втім, іронія в тому, що фактично держава є найбільш неефективним і проблемним власником. Саме держбанки на даний момент потребують найбільшої докапіталізації. Ще в червні Мінфін і МЕРТ опублікували огляд 30 підприємств держсектору з найбільшими фіскальними ризиками. Згідно з документом, капітал Ощадбанку в поточному році повинен бути поповнений приблизно на 20 млрд грн, Укрексімбанку − на 26 млрд грн. Відтоді ситуація явно не стала кращою. І, зрозуміло, що провести таку докапіталізацію можна тільки за рахунок незабезпеченої емісії.

Словесні інтервенції

І ось на тлі цієї очевидної всім фахівцям банківської катастрофи звучать бравурні заяви регулятора. Думаю, депутати в середу обов'язково почують популярний міф про те, що НБУ вдалося стабілізувати валютний ринок, і що українці продають більше валюти, ніж купують.

 

Королівство кривих дзеркал: що насправді відбувається з українською банківською системою

 

Дійсно, за даними НБУ, у вересні 2015 року населення здало банкам валюти на 214,5 млн доларів, а купило – 47,6 млн доларів. Але, на жаль, ці цифри не мають нічого спільного з реальністю. Причина настільки приємного результату − в обмеженнях на купівлю валюти. Банкам досі заборонено продавати в одні руки валюти більше, ніж на 3000 гривень. Крім того, в офіційних обмінниках потрібно платити податок. Це виштовхує громадян і бізнес на чорний ринок, де немає ніяких обмежень. Аналогічна ситуація на міжбанку, де обсяг торгів зараз у вдалий день складає близько 300 млн доларів.

Щоб зрозуміти реальні обсяги валюти, яка обертається на ринку, можна звернутися до даних 2012-2013 років. Тоді середній обсяг операцій банків із готівковою валютою був 2-3 млрд доларів на місяць, а на міжбанку оборот рідко коли падав нижче позначки в 1 млрд на день. Ці показники чудово ілюструють всю ілюзорність досягнутої «стабільності».

За III квартал фізичні особи зняли з рахунків ще майже 9,4 млрд грн і $1,2 млрд. Портфель вкладів у національній валюті скоротився до 177 млрд грн, в іноземній − до $9,5 млрд

Чи робить регулятор щось для вирішення проблеми? Ні. Більше того, він свідомо продовжує її посилювати. По-іншому ніяк не можна охарактеризувати останню ініціативу обмежити діяльність небанківських обмінних пунктів. Під гаслами боротьби за прозорість НБУ виштовхує в тінь один з останніх легальних сегментів ринку. Хоча цілком очевидно, що проблеми не в обмінниках, а в самому НБУ, який втратив управління процесами більше року тому й так і не прийшов до тями.

Прорахунки регулятора очевидні не лише аналітикам, а й простим громадянам, які вельми тверезо оцінюють ситуацію. За III квартал фізичні особи зняли з рахунків ще майже 9,4 млрд грн і $1,2 млрд. Портфель вкладів у національній валюті скоротився до 177 млрд грн, в іноземній − до $9,5 млрд.

На цьому тлі жалюгідно виглядають спроби НБУ порадувати громадськість невеликими позитивними зрушеннями, які спостерігаються останнім часом. Зростання депозитів в окремих банках насправді пояснюється не стабілізацією ситуації, а чудесами статистики або просто недоглядом регулятора.

Наприклад, більше за інших у третьому кварталі залучив ПриватБанк − 2,2 млрд грн. Але це ніяк не свідчить про зростання довіри до цієї фінустанови. Просто він разом з трьома держбанками з 11 червня по 15 вересня виплачував компенсацію вкладникам збанкрутілого Дельта Банку на суму 8,4 млрд грн.

Ще гірше, коли зростання вкладів спостерігається у проблемних банках, потенційних клієнтів ФГВФО. Тут саме час задуматися про введення якогось обмежувача, який би не дозволяв таким банкам збирати кошти населення під завищені відсотки. Але регулятор цього не робить − тут інтереси банкірів і НБУ збігаються. Всім вигідно зібрати якомога більше грошей, продемонструвавши покращення показників. Коли ж черговий банк валиться, його депозити перестають бути проблемою НБУ, який навчився за останній рік просто викидати банки-банкрути зі статистики.

Ще гірше, ніж із депозитами, ситуація з кредитуванням. І це при тому, що банки зовсім не відчувають проблем із ліквідністю. На 1 жовтня 2015 року показник нормативу миттєвої ліквідності (Н3) склав у цілому по системі 61,26% при нормативному значенні не менше 20%. Гривневої ліквідності вистачає. Але банки не бачать, кого вони могли б зараз кредитувати, а НБУ та уряд не створюють жодних умов для того, щоб гроші пішли в реальний сектор економіки.

На цьому тлі смішними здаються маніпуляції з обліковою ставкою. Нацбанк знизив її вже двічі: наприкінці серпня − з 30% до 27%, через місяць − до 22% річних, заявивши, що це допоможе знизити ставки за кредитами. Хоча навіть студентам профільних ВНЗ зрозуміло, що при існуючому стані справ облікова ставка не має прямого впливу на ринок.

Потрібно не грати зі ставкою, а займатися вирішенням реальних проблем − зниженням високих ризиків, покращенням захисту прав кредитора, знижувати високий рівень корупції в правоохоронній і судовій системі. До тих пір, поки це не буде зроблено, банкіри будуть купувати депозитні сертифікати НБУ і займатися спекулятивними операціями, а не кредитувати реальну економіку.

Заради справедливості варто зазначити, що тут робота не тільки для НБУ. Навіть за найоптимальніших умов найближчим часом марно сподіватися на зростання кредитування без допомоги держави, зокрема щодо компенсації частини відсоткової ставки. Цього не буде, оскільки така політика суперечить програмі МВФ, яка вирішила, і абсолютно даремно, тримати економіку на голодному пайку.

Далі буде

Поведінка регулятора − одна з найбільш глобальних проблем ринку. І мова йде не тільки про брехню і перекручування фактів, хоча декларовані заяви та цифри не повинні розходитися з реальним станом речей. Не вселяють оптимізму і ті дії, які робить НБУ для виведення банківської системи з кризи. Вище я вже згадував, до чого призвела зайва строгість адміністративних обмежень на валютному ринку. Але нормативна база, розроблена НБУ в інших секторах, виявилася настільки ж неефективною.

НБУ так і не зміг виробити ефективну систему контролю, яка дозволяла б заздалегідь попереджати про проблеми в роботі банків і не дозволяла створювати видимість стабілізації ситуації в тих установах, де місяцями затримуються платежі і не видаються депозити клієнтів. Крім того, НБУ не зміг створити умови для залучення в банківську систему вітчизняного та зарубіжного капіталу. У результаті проблеми практично всіх неплатоспроможних банків вирішувалися за рахунок платників податків.

Що ж ми маємо замість реальної роботи? Піар і поведінку, як слон в посудній лавці. Так, абсолютно незрозумілою залишилася мета публікації списку з 48 банків з «непрозорою структурою власності». В умовах, коли це питання зовсім не є нагальною проблемою і до нього можна повернутися після стабілізації ситуації, бажання регулятора розгойдувати човен здається абсолютно нелогічним. Як тут не згадати минулорічну боротьбу з «банками Януковича», коли на догоду політичним інтересам були штучно доведені до банкрутства кілька великих установ, що лише прискорило спадання економіки. Додавши сюди істеричну поведінку на валютному ринку і запізнілу реакцію на наявні проблеми, ми отримаємо пояснення значної частини того, з чим щодня доводиться стикатися учасникам ринку.

Все вищесказане дозволяє цілком обґрунтовано стверджувати − проблема банківської кризи в Україні сьогодні не вирішена. Ми тільки підходимо до гострої фази кризи, до якої НБУ не готовий, незважаючи на бравурні заяви пані Гонтаревої.

Останні новини