Бойові патрони: головні секрети життя та бізнесу провідних підприємців

Бойові патрони: головні секрети життя та бізнесу провідних підприємців

Бойові патрони: головні секрети життя та бізнесу провідних підприємців

У їхніх руках – найбільші підприємства країни, від їхніх рішень залежить життєздатність бізнесу, добробут як співробітників, так і акціонерів.

Про свої перемоги й невдачі, бізнес-принципи та інші секрети управління Forbes розповіли CEO найуспішніших українських компаній.

>

 

 

 

 

Ростислав Шурма, «Запоріжсталь» 32 роки

Автор фото Ігор Тишенко

 

  • У будь-якому бізнесі головне – люди.
  • Є три речі, на підставі яких приймаю рішення,чи брати людину в команду: морально-етичні якості, професіоналізм і драйв – у людини мають горіти очі.
  • У будь-якому бізнесі потрібно рухатися вперед – незалежно від галузі, щойно зупинився, тебе з’їдять.
  • Правила бізнесу однакові скрізь. Безумовно, скрізь є своя специфіка – різні компетенції, менталітети.
  • Завдання генерального директора – не примусити працювати добре, а створити всі умови для того, щоб людина сама цього захотіла.
  • Намагаюся бути демократичним керівником, але у складних ситуаціях я стаю, швидше, авторитарним і завжди беру відповідальність на себе.
  • Приймаючи рішення, я керуюся більше раціональним, ніж емоційним.
  • Помилки прощаю. Обман, зраду – ні.
  • Я вмію програвати, хоч і не люблю. Розбираю помилки й готуюся до наступного матчу так, щоб виграти.
  • Не можна керувати з кабінету. Я щодня буваю на виробництві не менше двох годин на день.
  • Три речі завжди під моїм контролем: стратегія, кадрові рішення й будь-які нові проекти.
  • Моя перша зарплата – приблизно 500 гривень. Для мене, третьокурсника Києво-Могилянської академії, це були великі гроші.
  • Перша серйозна посада – фінансовий директор металургійного комбінату. Тоді мені було 24 роки

 



 

Петро Чернишов, «Київстар» 47 років

Боевые патроны: главные секреты жизни и бизнеса ведущих предпринимателей

Автор фото Олександр Лобанов

 

На роботі мене мотивують дві речі. Перша – те, що де Сент Екзюпері назвав розкішшю людського спілкування, і друга – конкуренція із сильними гравцями.

За освітою я математик, і в мене добре розвинена логіка. У бізнесі це допомагає. У бізнесі слідом за браком логіки йде втрата грошей.

Я не люблю, коли люди намагаються продавити якесь рішення на емоціях. Де є емоції, там немає місця для бізнесу.

Менеджмент – річ однакова для всіх галузей і країн. Якщо ти добрий менеджер, то зможеш керувати будь-якою компанією.

Якщо ти номер один на ринку, то єдиний спосіб залишитися лідером – поводитися як номер два. Треба намагатися постійно когось наздогнати, обігнати і зробити краще.

У бізнесі є правило: завжди виграє та компанія, яка стоїть ближче до кінцевого клієнта.

Якщо дати свободу людям, котрі заробляють гроші, компанія буде процвітати.

Я кажу: «Не бійтеся помилятися, головне – вчасно визнати помилку».

Корпоративна культура – це не те, що ти говориш людям, а те, які чиниш щодо них.


 

Віктор Веклич, «JTI Україна» 49 років

Боевые патроны: главные секреты жизни и бизнеса ведущих предпринимателей

Автор фото Мар’яна Жовніренко

 

Бути готовим до майбутнього – мої головний принцип і завдання.

Делегувати не означає втрачати контроль. Мені пощастило працювати з такою командою, якій можна довіряти в будь-якому питанні.

Професійні навички можна розвинути, але шанобливого ставлення до компанії і до роботи не навчиш.

Найбільш доречний і ефективний стиль керівництва – демократичний. Але добрий керівник має вміти поєднувати різні стилі управління.

No pain, no gain. Без праці дійсно нічого не домогтися.

Згоряти на роботі не можна.

Кожен має бути на своєму місці. Тоді команда зможе реалізувати найскладнішу стратегію. А в галузевій специфіці можна розібратися.

Байдужість і лінь не можна пробачити.

Коли я вперше програв синові в шахи, це принесло мені більше радості, ніж багато бізнесових перемог.


 

Віталій Антонов, «Галнафтогаз» 52 роки

Автор фото Володимир Герасимов/DR

 

Різниця, яким бізнесом керувати, є. Для мене неприйнятним є торгувати зброєю, наркотиками, людьми. В усьому іншому, гадаю, міг би досягти успіху.

Для мене найскладніше в роботі – рутинні процеси, але від них не втечеш.

Для того, щоб компанія залишалася конкурентною, у ній мають працювати правильні люди.

У бізнесі я отримую і позитивні, і негативні емоції. І мені це подобається.

Ідеальний бізнес-партнер – той, з ким прописані умови витримуються незалежно від почуттів, дружніх уподобань і «понятійних» аспектів.

У ділових стосунках для мене на першому місці порядність і чесність.

Моє найбільше досягнення – високий індикатор стійкості бізнесу.

Переконаний, що дружба в бізнесі можлива.

Перша серйозна для мене посада – директор альпіністського туристичного клубу «Карпати» (м. Стрий, Львівська область).

Я маю можливість подорожувати і відкривати для себе нові місця. Це дає мені відчуття свободи.

Я звичайна людина. Звичайно, я маю слабкі місця.

Мріяв став космонавтом.


 

В’ячеслав Москалевський, Roshen, 48 років

Автор фото Мар’яна Жовніренко

 

Найскладніше в бізнесі те, що все змінюється, причому стрімко.

Я більше люблю гроші, ніж солодощі.

Намагаюся контролювати все, хоча розумію, що це помилка.

Я не вмію програвати й не збираюся цього робити.

Якщо мета зрозуміла, то в засобах я не розбираюся.

Емоційні рішення намагаюся не приймати. Якщо і приймаю, то на маленькі гроші.

Я не підбиваю підсумки і вважаю, що в мене немає якихось досягнень.

Професіоналізм – так, але якщо в людини поганий характер, ні до чого доброго це не призведе.

Я починав інженером-технологом на заводі «Квазар» НВО «Мікропроцесор».


 

Олег Проживальський, МТС (Vodafone), 66 років

Автор фото  Ігор Тишенко

 

У бізнесі – як у футболі. Якщо немає зіграності та взаємодії між гравцями – успіху не буде. Навіть якщо зберете разом усіх світових зірок.

Організованість, дисципліна й порядок – моє кредо.

Я прихильник комбінованого підходу в управлінні. Якщо потрібно швидко прийняти рішення, дію досить жорстко.

Коли вперше побачив, як літають літаки, відразу захотів стати льотчиком. Подорослішавши, зрозумів, що хочу бути зв’язківцем. Тепер мені складно уявити себе кимось іншим.

Перший електродвигун я зробив із дерев’яної колодки й жерстяної банки в п’ятому чи шостому класі.

Вперше я став керівником підприємства у 25 років – це був Волинський технічний вузол республіканських магістральних зв’язків.

Якщо керівник буде все контролювати, пуття не буде.

Головне, що я вимагаю від співробітника, – це професіоналізм. І він має вміти взаємодіяти з колегами. Як раніше космонавтів вибирали: закривали на тривалий час наодинці один з одним, щоб з’ясувати – посваряться чи ні.

Останні новини