Великий чайний шлях

Великий чайний шлях

Великий чайний шлях

Як відомо, давній Китай дав світу чотири фундаментальні винаходи – порох, папір, друк і компас. До цього переліку можна сміливо додати п’ятий, не менш цінний – чай. Відвідавши головні чайні місця Піднебесної, Forbes з’ясував, де приховано найцікавіше.

Чай у Китаї росте в декількох провінціях – як-от Фуцзянь, Сичуань, Гуандун, Аньхой, але батьківщиною напою вважають південно-західний регіон Піднебесної – Юньнань. Столиця провінції – середнє, за китайськими мірками, місто Куньмін із населенням «всього» 6,5 млн людей. Вже після перших годин перебування в ньому починаєш цінувати баланс того, як динамічний мегаполіс тут поєднується з душевністю традиційного старого Китаю.

>

У центрі, поруч зі скляними висотками, захований інший світ – ідеальний для чайних ентузіастів. Крихітні крамнички, старомодні китайські пельменні й кафе зі знаменитими куньмінськими супами, у величезних позолочених чанах прямо на вулиці варять традиційні трав’яні напої. У сквериках поміж старовинними Західною та Східною пагодами IX століття цілими днями, безперервно галасуючи, компанії місцевих дідусів та бабусь грають у маджонг – стародавню настільну гру. А ввечері сквери та парки міста перетворюються на спортивні майданчики, де містяни великими компаніями займаються гімнастикою або ушу.

Гірський масив Юйлунсюешань, назва якого перекладається як «Снігова вершина гори Нефритового дракона»
RUENROENG

Головна визначна пам’ятка чайної столиці, звичайно ж, місцевий базар – мабуть, один із найбільших у світі. Він розташований у старому китайському кварталі, а на його території сотні крамничок чаю й чайного начиння. Торгівля тут, переважно, йде гуртова – на десятки кілограмів, але в кожній крамниці раді й роздрібним покупцям. Сюди можна піти як просто на екскурсію, так і по сувеніри – вибирати з десятків видів чорного, зеленого, квіткових і лікувальних чаїв, улунів, і, звичайно ж, гордості провінції – пуерів. Цей вид чаю, який не дуже поширений на Заході, характеризується тим, що перед сушінням його ферментують.


На відміну від зеленого чаю, що виготовляється з молодого листя й бруньок, для пуеру годяться тільки великі листочки, які після збирання підв’ялюють на сонці. Далі їх обсмажують у високій температурі у сковороді-воку, скручують, сушать на сонці – і пуер готовий. Подібно до вина, чим довше зберігається такий чай, тим ціннішим стає. Зазвичай його пресують у брикети або плитки вагою 357 г, а зберігають роками в закопаних у землю бамбукових коробках.

Цікаво, що з віком смак пуеру змінюється – адже у брикетах триває повільна ферментація чайного листя, яке з кожним роком зберігання набуває характерного земляного смаку із легкими горіховими нотками. Плитка такого чаю віком понад 30 років може коштувати до кількох тисяч доларів.

Китайська чайна ферма в серпні
SHUTTERSTOCK.COM

Є на ринку посуд та інші необхідні аксесуари. Від простих чайників по $3 до виробів зі знаменитої ісинської глини з печаткою майстра на дні, ціна яких перевалює за $500. Попитом користуються незвичайні чайні аксесуари, амулети у формі ієрогліфів і статуеток із пресованого у різні форми чайного листя. Найбільш ходовий товар – пресований чай у вигляді ієрогліфів «щастя», «добробут», а також у формі тварин і риб.

Чайні села

У пошуках інших скарбів варто вирушити з Куньміна на південь провінції в містечко Менхай. Це гірська місцевість з ідеальним кліматом для чаю й найбільш національно різноманітний регіон країни, де проживають десятки різних народів: дайці, хани, лаху, булани і багато інших.

Храм Конфуція у провінції Юньнань
WAJ

Тут працює найзнаменитіша в Китаї Менхайська чайна фабрика, де в 1973 році придумали новий спосіб штучного старіння пуерів. Так було створено окремий вид цього чаю, який називають «чорним» або «обробленим» пуером. Замість чекати роки, поки чайне листя у плитці буде повільно ферментуватися, його старять штучно відразу після збирання  з куща. Потім чай сушать і пресують у плитки.

Ознайомитися з процесом вирощування та збирання китайської гордості можна в Чайному саду, за декілька кілометрів від Менхая. Причому для мандрівки зовсім необов’язково наймати гіда – багато співробітників готелів у Менхаї із гордістю покажуть вам це місце абсолютно безплатно. Тут між чайних полів проходить ґрунтова дорога завдовжки в кілька кілометрів, прогулюючись якою, можна вдосталь надивитися на мальовничі чайні пейзажі. У декількох павільйонах збирачі чаю із задоволенням похваляться урожаєм і навіть проведуть майстер-клас зі збирання й сушіння листя.

Традиційні китайські парові пельмені з різними начинками
MARTINHO SMAR

Але справжнє чайне село, поки що маловідоме серед туристів, розташоване недалеко звідси – це кілька селищ під загальною назвою Цзінмай. Стару дорогу, що зв’язує селища з рештою світу, полагодили зовсім нещодавно, і це значно спростило доступ до острівця справжнього старого Китаю.

Гра в маджонг у чайній
ISARESCHEEWIN

У чайній індустрії зайняті майже всі жителі Цзінмая. Більшість сімей володіють кількома плантаціями і продають фабрикам чайний лист або вже готовий продукт. Практично будь-яка сім’я із задоволенням покаже вам свою плантацію, а також процес збирання та сушіння листя, для вас заварять напій зі свіжого врожаю.

Місцева визначна пам’ятка – дикі чайні дерева. Мало хто знає, що чайні кущі, якщо їх не підстригати, виростають у справжні дерева заввишки до 18 м. У стародавні часи через часті війни плантації Цзінмая було занедбано. Коли через роки люди повернулися на батьківщину, то всі чайні кущі вже стали деревами. Виявилося, що великий лист дерев ідеально підходить для пуерів – листя дійсно дуже соковите, гіркувате на смак, з несподівано тривалим солодким післясмаком. Так що місцеві збирачі чаю не ходять між кущами, а моторно лазять по три-п’ятиметрових гігантах. До речі, чай тут не тільки п’ють, а й їдять. Наприклад, популярна місцева страва – омлет із маринованим листям чаю.

Великим чайним шляхом

З Менхая далі наш шлях пролягає древнім чайним шляхом (аналогом Шовкового шляху), яким чай із Китаю потрапляв до Тибету, потім до Непалу, Бірму й далі до Індії ще 2000 років тому. Маршрут проходить через містечка Далі, Ліцзян і далі на північ у гори. Цікаво, що чай перевозили не тільки коні, доставляли його й піші носильники.

Власне, пресувати чай у плитки почали з практичних міркувань – саме так його зручніше було транспортувати. Стародавній шлях перестав функціонувати зовсім нещодавно – у 1957-му, коли китайська влада побудувала магістраль до Тибету і відкрила доступ туди для вантажівок.

Чайник і чашки з ісинської глини
VLADIMIR SAZONOV/SHUTTERSTOCK.COM

Перша зупинка чайних караванів із Менхая – Далі, старовинне містечко біля підніжжя гори Цаншань. Поруч розташоване знамените озеро Ерхан, у якому віддзеркалюються три буддійські пагоди IX століття, заввишки понад 60 м кожна.

Місцеві жителі здавна заробляли на посередництві між чаєводами з півдня й кіннозаводчиками із Тибету. Власне, у Далі часто проходив обмін чаю на тибетських коней. Ще відтоді місто славиться своїми чайними будинками – невід’ємною частиною китайської культури. Це були улюблені місця проведення часу китайців – тут донині спілкуються, читають газети, призначають побачення, грають у маджонг і, звичайно ж, п’ють чай, закушуючи солодощами або дімсамами – південнокитайськими паровими пельменями з різними начинками. Цікаво, що подібна традиція є і в сусідів – в Узбекистані, Таджикистані та інших країнах Середньої Азії, де чайні будинки називають чайханою.

Наступна зупинка на Великому чайному шляху за декілька годин їзди – це старовинне місто Ліцзян. Цікаво, що в Ліцзяні чайний шлях сходився з Південним шовковим шляхом, адже місцеві жінки народу насі споконвіку славилися своєю вишивкою на шовку. За часів сумнозвісної культурної революції під проводом Мао Цзедуна тут практично знищили цю традицію, багатьох майстринь стратили лише за те, що вони вишивали одяг для імператорської сім’ї. Щоправда, в останні кілька років мистецтво вишивки на шовку активно відроджують.

Долина Блакитного Місяця біля підніжжя гори Хабасюешань
MEMEME, IRINA ASTASHKINA

Стару частину Ліцзяна не дарма внесено до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – це квартали 800-річних старовинних будинків із вузькими вуличками й давньою системою каналів, якими із гір та льодовиків постійно стікає вода. Місцева перлина – приголомшливий гірський масив Юйлунсюешань, що в перекладі означає «Снігова вершина гори Нефритового дракона». Висота тутешніх гір сягає 5600 м над рівнем моря, їх вважають найпівденнішим льодовиком у Північній півкулі. Найкращий краєвид на гори відкривається з берегів ставка Чорного Дракона поруч зі старим містом.

Таця для чайної церемонії
KOSHEEV ALEXEY, FRANKHH

Серед місцевих звивистих вуличок легко загубитися, але в цьому і криється частина місцевої чарівності – за кожним новим поворотом вас обов’язково чекатимуть колоритніші будиночки, крихітні забігайлівки й чайні крамнички. Тут можна не тільки вибрати чай, але й познайомитися зі справжньою китайською чайною церемонією. Її проводять у будь-якій крамниці безплатно, саме для цього в кожній крамничці виставлено всі необхідні атрибути – великий стіл із цілого шматка дерева, чайна дошка з відведенням для пролитої рідини, чайник, піали й маса інших предметів, призначення яких на перший погляд не зовсім зрозуміле.

Правильна чайна церемонія починається з ополіскування всього чайного посуду окропом. Водночас піали обполіскують, тримаючи спеціальними дерев’яними щипцями. Наступний етап – весь чайний посуд ще раз промивають, цього разу в щойно завареному чаї. Кульмінація настає, коли господиня спеціальною дерев’яною паличкою насипає в чайник чай і заливає його водою. Процедура складніша, ніж здається. Наприклад, деякі види чаю заварюються в чайничку, а деякі – у гайвані, спеціальній чашці з кришкою. Має значення також матеріал, з якого зроблено чайник або гайвань. Так, зелений чай зазвичай заварюють у склі, а пуери й улуни – у глині.

Важливою є також температура води – всі види чаю, крім зеленого, треба заварювати в окропі, водночас ідеальною вважається не доведена до кипіння вода, а знята з вогню на межі кипіння. Давши чаю заваритися, господиня церемонії наливає його в чайхань – спеціальну посудину без кришки. Це необхідно, щоб весь чай із чайника змішався, тоді можна бути впевненим, що комусь із гостей не дістанеться занадто слабкий чай, а комусь занадто міцний. Тільки після цього чай розливають у піали, попередньо виставлені перед гостями. Піали, до речі, ніколи не залишаються порожніми – коли ви доп’єте весь чай, вам відразу наллють нову порцію. Врахуйте, що під час чайної церемонії в жодному разі не можна говорити про політику, релігію чи здоров’я. Ідеальна тема – обговорення напою або погоди. Ще одне правило чайної церемонії – як мінімум один раз чемно відмовитися від запропонованих господинею цукерок або печива.

Чорний чай пуер
SHUTTERSTOCK.COM

Звичайно, після безплатної чайної церемонії добрим тоном буде купівля чогось у крамничці, де її проводили. Цікаво, що чайні церемонії в Китаї – аж ніяк не туристичний атракціон. Дуже часто їх проводять удома для гостей або старших родичів або на роботі для колег, щоб продемонструвати шанобливе ставлення. Також церемонія – обов’язковий атрибут китайського весілля.

«Кам’яний ліс» у парку Юньнань
ANDRII ZHEZHERA, LP2 STUDIO

Дізнавшись багато нового про чай, не поспішайте тішити себе ілюзіями – це тільки верхівка айсберга чайної культури Китаю. На вивчення різних видів чаю й різноманітних чайних церемоній у майстрів йдуть роки. Адже чай не просто напій, це і наука, і мистецтво, і справжнє національне надбання.

Останні новини