Досвід Сінгапуру: чи може Україна скористатися рецептом «економічного дива»

Досвід Сінгапуру: чи може Україна скористатися рецептом «економічного дива»

Досвід Сінгапуру: чи може Україна скористатися рецептом «економічного дива»

На початку незалежності Сінгапур знаходився, мабуть, в гіршому становищі, ніж зараз Україна.

У нещодавно опублікованому рейтингу конкурентоспроможності за 2019 рік, який складає швейцарська бізнес-школа IMD, Україна піднялася відразу на 5 позицій – з 59-го місця в минулому році на 54-е. У 2017-му наша країна перебувала тільки на 60-му місці.

>

Рейтинг Міжнародного центру конкурентоспроможності IMD, звичайно, поступається більш відомому Індексу глобальної конкурентоспроможності від Всесвітнього економічного форуму (WEF). Перш за все за охопленням: в ньому представлено лише 63 держави, тоді як в рейтингу WEF – 140. Однак він складається вже 30-й рік поспіль за 340 критеріями, так що теж дає уявлення про тенденції.

У 2019 на сходинку вище нас знаходиться Словаччина, нижче – Перу. Україна обігнала в цьому рейтингу навіть такі країни, як Хорватія і Греція. А очолює рейтинг конкурентоспроможності 2019 року Сінгапур, який вперше обійшов Сполучені Штати Америки.

В Індексі глобальної конкурентоспроможності останні кілька років Сінгапур утримував другий рядок після США. Дані 2019 року ще не публікувалися.

Сайт "Сьогодні" зацікавився, що допомогло колись відсталій колоніальній країні зробити ривок, який сьогодні називають не інакше як "економічним дивом". Чи може досвід Сінгапуру в нагоді і Україні?


Шлях процвітання

Країна з вкрай слабкою економікою, з високим рівнем бідності, масовою трудовою міграцією ... Це не про Україну. Це про Сінгапур середини XX століття. А через кілька десятиліть ця невелика країна перетворилася в одного з "азіатських тигрів", в одну з найбагатших країн світу. Як їм це вдалося?

Сьогодні в Україні часто цитують вислів колишнього прем'єра республіки, творця сінгапурського "економічного дива" Лі Куана Ю: "Хочете побороти корупцію? Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте, за що, і вони знають, за що". Для Сінгапуру це не образний вислів. Після здобуття незалежності в країні дійсно були засуджені за корупційними статтями сотні і навіть тисячі чиновників. У їх числі були не тільки друзі, але й родичі прем'єра. Зараз Сінгапур вважається однією з найменш корумпованих країн світу.

Проблема корупції актуальна і для України. Але, звичайно, вирішивши одну тільки цю проблему, Сінгапур навряд чи досяг би того рівня розвитку, який він демонструє зараз. Це стало можливим завдяки правильно обраній стратегії економічного розвитку. Зокрема, реформу освіти і розвитку технологічних галузей промисловості. Ще одним із завдань ставилося залучення в країну якомога більшої кількості міжнародних компаній (в українських реаліях – інвесторів).

Великий бізнес вимагав чітких правил гри. Зрозумілих законів, комфортного бізнес-клімату. Тому одними з перших Сінгапур взявся за вдосконалення судової системи і створення "єдиних вікон".

Всі ці та інші реформи зайняли не рік і не два, а десятиліття. Зате тепер, віддаючи Сінгапуру перший рядок в рейтингу конкурентоспроможності, його укладачі констатують: "Підйом Сінгапуру був обумовлений його розвиненою технологічною інфраструктурою, наявністю кваліфікованої робочої сили, сприятливими імміграційними законами і ефективними способами створення нових підприємств".

Багато з тих проблем які свого часу довелося вирішувати Сінгапуру, стоять сьогодні і перед Україною. Потреба в інвестиціях, в реформі судової та адміністративної систем, у розвитку промисловості тощо. І все-таки просто перенести успішний східний досвід на український грунт навряд чи вдасться. Та й не потрібно.

"Сінгапур не можна порівнювати з Україною. Тому що це невелика країна, з невеликою кількістю населення. У нас зовсім інша складність економіки, інший економічний рельєф, зовсім інша історія розвитку економіки. "Фішки" Сінгапуру не працюватимуть у нас з абсолютною точністю. Тобто це абсолютно не те лекало, за яким можна викроювати український план реформ. Але Сінгапур може дати кілька правильних, магістральних напрямків, які ми могли б використовувати", – каже економічний аналітик Олексій Кущ (аналітичний центр "Оптима").

Проте експерт констатує: спільне між нашими країнами знайти можна: "Сінгапур теж починав фактично з економічного дна", – каже він.

Яких "сінгапурських" реформ не вистачає Україні

Перше, з чого почав Сінгапур, – це створення прозорого та ефективного правового середовища, розповідає Олексій Кущ. В основу було покладено англійське право, звичне і зрозуміле для багатьох світових компаній. Тобто країна запропонувала західному інвестору абсолютно знайомі для них правила ринкової гри та правові інструменти захисту. Це, з одного боку, законодавство, правове поле.

"Законодавство зрозуміло інвестору, воно було адаптовано до кращих стандартів і практик англійського права. Правозастосування цього законодавства з боку державних органів теж чітко регламентовано, немає подвійних стандартів, немає виборчого правосуддя, немає лобіювання якихось інтересів, тобто законодавчі норми застосовуються абсолютно однаково до всіх економічних агентів, незалежно від того, звідки вони: резиденти, нерезиденти, малий або великий бізнес. І третє – це справедлива судова система, яка виносить справедливі рішення на підставі чітких стандартів, регламенту. А найголовніше – дуже швидко приймає ці рішення. Інвестори не чекають роками, поки буде винесено рішення. І тим більше не стикаються з якимись суперечливими, абсолютно незрозумілими судовими рішеннями, як це може бути, наприклад, у нас. Ось в цьому трикутнику інвестор відчуває себе спокійно. Це якраз те, що потрібно робити Україні, і те, чому до нас зараз не йдуть прямі іноземні інвестиції. Серед причин, чому інвестори не йдуть в Україну, вони називають в першу чергу корупцію, неефективну і дуже інертну судову систему і недосконале законодавство", – пояснює Олексій Кущ.

Крім того, в Сінгапурі була розроблена дуже ефективна система захисту титулів власності, або, як кажуть у нас, – права власності. За допомогою тієї ж системи чітко виписаного законодавства і незалежної системи правосуддя. У нас цього поки немає – і це ще одна причина, чому інвестори не поспішають в Україну.

"Відсутність захисту права власності – це ще одна з причин, чому інвестори не йдуть в Україну. Цю причину вони теж відкрито називають. У нас до цих пір не сформовано реєстр нерухомості в повноцінному форматі. Катастрофічна ситуація з земельним кадастром. Тисячі земельних ділянок межами наїжджають одна на одну. Присутня корупційна складова. І це у нас ще не введений ринок землі!", – каже експерт.

Україна може стати країною-хабом

Наша країна хвилі може запозичити у Сінгапуру концепцію країни-хаба і концепцію чартерних міст, упевнений Олексій Кущ.

"Сінгапур – це країна-хаб, яка знаходиться на перетині фінансових, торгових, товарних потоків в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Україна в цьому плані теж має унікальні можливості, тому що ми теж знаходимося на такому цивілізаційному стику між Європою і Азією. Ми могли б стати і елементом "нового шовкового шляху", який йде з Китаю – це один пояс, один шлях. Ми могли б стати газовим хабом для Центральної та Східної Європи, тому що у нас унікальні можливості: і ГТС, і підземні сховища газу. Ми могли б стати і енергетичним хабом, транспортним хабом, морським і т.д. У нас для цього є колосальні потенційні можливості, які зараз абсолютно не реалізуються", – констатує економічний аналітик.

Концепція чартерних міст була розроблена економістом Полом Ромером, Нобелівським лауреатом 2018 року і передбачає, що в країнах з неефективною економікою "точками зростання" могли б стати великі міста.

"Чартерне місто – це мегаполіс, який має потужний людський потенціал, сильний науково-технічний, технологічний, транспортний, промисловий потенціал. Там створюються специфічні умови ведення економічної діяльності, пільгові умови оподаткування, спрощена система оформлення", – пояснює Олексій Кущ.

Сінгапур, на його думку, є класичним прикладом чартерного міста.

"У нас ідея вільних економічних зон була повністю дискредитована, але, в принципі, кластерний розвиток, вільні економічні зони – це прийшло до нас з Китаю. І, за великим рахунком, це досить ефективний напрямок, тому що він дає інвесторам точки зростання і точки входу в економіку. Інвестору потрібно, щоб його бізнес капіталізувався, тобто потрібні точки зростання. А також потрібні точки входу в економіку, тобто щоб він прийшов, звернувся в "єдине вікно" і через тиждень або місяць отримав весь пакет дозвільної документації, "бізнес під ключ". Чартерний місто якраз забезпечує такі точки зростання і спрощені точки входу в економіку країни. Наприклад, в Україні чартерними містами могли б стати Київ, Львів, Харків, Дніпро, Одеса", – вважає експерт.

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, коли українці відчують зростання економіки на своєму гаманці.

 

Останні новини