Чому 2019-й рік стане переломним для Європи

Чому 2019-й рік стане переломним для Європи

Чому 2019-й рік стане переломним для Європи

Про те, чому в 2019 році буде лихоманити Європейський союз, глобальну кризу і розчарування старими політичними елітами по всьому світу розповів експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілля Куса, повідомляють .

Рік хаосу

2018 став піковим у плані кількості подій, але не виключено, що 2019 рік буде ще більш насиченим: мають відбутися вибори до Європейського парламенту. Вони ключові, бо на них вирішуватиметься майбутня доля ЄС: в якій формі він існуватиме надалі й чи існуватиме взагалі.

>

Усі ці проблеми накопичувалися десятиліттями й цього року ми побачили їх у повному розквіті. Багато в чому нам допоміг у цьому питанні Дональд Трамп, оскільки він своїми діями натискає на існуючі болючі точки. Це стосується і саміту НАТО в Брюсселі, саміту "великої сімки" в Канаді й саміту "великої двадцятки" в Аргентині. Ці три міжнародні події засвідчили, в якій кризі перебуває вся система і як зросли соціально-економічні проблеми в США, ЄС та у відносинах між ними. І ще вони засвідчили занепад старих укладів, які сформувалися після Другої світової війни.

Хто руйнує старий порядок

Чому так? Причини варто шукати в глобальних процесах. Вони накопичувалися десятиліттями, а зараз ми їх помітили тому, що вони почали бити по системі. Йдеться, перш за все, про міграцію й демографію. Міграція призвела до внутрішніх проблем у Європі, пов’язаних з історією та національною ідентичністю. У Франції більшає французів північноафриканського походження, в Німеччині зростає турецька діаспора. Під тиском цих факторів загострюються питання про те, чи потрібна нам глобалізація. І звісно, набрали вагу сили, які раніше вважалися маргінальними – праві націонал-популісти, які вийшли на антимігрантських, антиглобалістських та антидемократичних меседжах. Вони вважають, що проблеми з міграцією і демографією породив саме ліберальний характер демократії.


Ще один фактор кризи – світове гальмування темпів економічного росту й поступове загострення боргової кризи. Це актуально для всіх держав. Всі країни живуть в кредит. Загострення фінансових проблем б’є по рівню життя людей, звідси всі ці "жовті жилети" й інші проблеми. Люди ж розчаровуються в системах і починають думати, що старі еліти не здатні врегулювати нові питання, тож треба обрати когось нового.

Третя проблема, яка впливає на кризу старих європейських еліт – криза представницької демократії та ліберальної ідеології. Вона в кризі, тому що США обрали Дональда Трампа – людину, яка зневажає ліберальну ідеологію. І саме це й кинуло систему в хаос, бо Сполучені Штати обрали правого консерватора-популіста, який не надто толерує не те, що старі еліти, а ліберальні цінності як такі. А США – це фундамент ліберальної ідеології в світі, й вони домінували у світі разом із нею.

Запит на вождя

Криза представницької демократії виникла ще й тому, що ми маємо проблеми із поняттям більшості. Ніхто не знає, що це таке, тож до неї складно апелювати, особливо це стосується молодого покоління. Воно все менше зацікавлене в політиці й мислить іншими категоріями. Міграція, демографія, екологія, кліматичні зміни, економічні та фінансові проблеми змушують виборців шукати нових людей.

Існує попит не просто на нові обличчя, а на нових вождів. Політика сьогодні переходить від традиційної парламентської ліберальної демократії до політичного трайбалізму, коли потрібен воєначальник, харизматичний лідер, коли потрібно асоціювати політичну силу з людиною. Хто, скажімо, знає прізвища інших людей із партії Еммануеля Макрона?

Усе це вимагає абсолютно нової системи. Крім того, під час протестів "жовтих жилетів" лунали заклики до впровадження більшої кількості інструментів прямої демократії: народних референдумів, механізмів відкликання депутатів і міністрів, аби люди могли більше їх контролювати.

Відбувається повне розчарування багатьма традиційними інститутами, й це помітно у багатьох інших регіонах. Наприклад, молоді палестинці зараз невдоволені всіма класичними політичними органами і рухами, які представляли їхні інтереси починаючи з 1947-го року: ФАТХ, ХАМАС, Організація визволення Палестини, інститут президента на чолі з Махмудом Аббасом тощо. Всі вони мають негативні рейтинги, і цей вакуум поки що ніхто не заповнює. Така ситуація зараз у всьому світі у більш чи менш гострій фазі залежно від успішності економічної моделі.

2019 – рік нової Європи

Те, як розвиватиметься Європа з огляду на ці проблеми, буде видно, по-перше, по результатах виборів до Європарламенту, а по-друге, по тому типу реформ, які обере Євросоюз. Залежно від того, яким буде ЄС після реформ, ми побачимо, якою буде нова Європа: об’єднаною новими інституціями та ідеологією чи роз’єднаною аргументами якоїсь нової ідеї. Наприклад, може бути запропонована теза, що Євросоюз має трохи дезінтегруватися, запровадивши концепцію "Європи різних швидкостей", коли периферія та ядро розвиваються із різними швидкостями. Наступного року ми побачимо, що виберуть в ЄС і як вони розвиватимуться.

 

Останні новини