Професор Іван Ющук: «Не говориш українською – йди у поле працювати»

Професор Іван Ющук: «Не говориш українською – йди у поле працювати»

Професор Іван Ющук: «Не говориш українською – йди у поле працювати»

Він переконаний: у нашій державі скрізь має лунати українська мова, адже саме у мові, яка є основою держави, відображається менталітет людини та нації.

При цьому у самих українців ще змалечку треба виховувати почуття національної гордості.

«Вголос» поспілкувався із українським мовознавцем, літературознавцем, перекладачем, громадським діячем, заслуженим діячем науки і техніки України, членом Національної спілки письменників України, професором Київського міжнародного університету Іваном Ющуком та запитав, чому так важливо утверджувати українську мову на всіх рівнях у державі, як карати за її ігнорування, про зміни у новому Законі про мову та причини і наслідки останніх одіозних рішень представників влади.

>

Чому російська мова досі така популярна в Україні, навіть незважаючи на 5 років війни з Росією?

Російська мова існує в Україні за інерцією, адже її насаджував у нашій країні радянський окупаційний уряд і комуністична партія. При цьому прикро те, що українська влада нічого не робить задля того, аби наші громадяни, особливо ті, які змушені були тоді розмовляти російською, спілкувалися рідною українською мовою. Тим більше зараз, коли російська мова, мова агресора, у нашій країна стала  інструментом боротьби. Та ще й враховуючи те, який вплив мають на наших громадян, не кажучи вже про ЗМІ Росії, ті медіа, які в Україні підтримують політику країни-агресора. Адже вони теж затримують повернення українців до української мови.


Як зацікавити російськомовну людину перейти на українську? 

Потрібно спочатку пробудити в українців почуття національної гордості. Так, як це є у нормальних суспільствах у всьому світі. Треба розкрити повністю наш потенціал та показати те, що ми – українці – не останні у світі, що у нас є свої столітні традиції та багата історія. А в Україні, на жаль, у цьому плані жодних кроків не здійснюють.

Чи достатньо протягом 27 років незалежності України робила наша влада задля популяризації української мови?

Протягом цих 27 років українській мові не приділяли достатньої уваги, так, як потрібно. Мова була просто другорядним фактором. Та й зараз нам постійно торочать про економіку, але і про гуманітарну сферу забувати не варто. В Українській мові є гарне прислів’я: «Хліб-сіль їж, а правду ріж!». Тому можеш бідувати, але мусиш правильно сприймати світ, бо не все залежить тільки від матеріального. І навпаки. Українці не мають жити за радянською формулою: «Буття визначає свідомість».

Але українізація у нас все ж відбувається?

30 травня 2017 року Порошенко видав указ про те, аби укласти Програму розвитку української мови на наступні 10 років. Програми не склали й досі

Наведу простий приклад: ще 30 травня 2017 року тодішній Президент Порошенко видав указ про те, аби укласти Програму розвитку української мови на наступні 10 років. У документі встановили терміни: протягом першого місяця мали сформувати відповідну групу, яка б розробила цю програму, а протягом наступних двох місяців мали скласти і саму програму. Цей указ тоді був дуже на часі, але, на жаль, Програми не склали й досі.

Бо якби протягом усіх 27 років незалежності України справді на всіх рівнях утверджували ту ж українську мову, то ми б вже давно б жили в Українській державі. А так, хто його знає, чия це держава. А Україна має бути державою українців.

Які є плюси і мінуси нового Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»?

Цей закон потрібен, але чомусь у мене є підозра, що його не виконуватимуть. Бо в Україні ухвалювали багато хороших і потрібних законів, але вони так і залишалися на папері. Однак, якщо говорити про концепцію функціонування української мови, вона має бути обов’язково. При цьому тут варто зауважити, що деякі санкції, які прописані у цьому Законі, набудуть чинності аж через три роки. Наприклад: у транспорті після 17 липня мають користуватися державною мовою, але покарання настане аж через три роки. Бо що це за звичка така: як мені подобається, так і говорю і ніхто мені не суддя.

Представники нового Президента заявляли що, можливо, внесуть зміни до нового Закону про мову. Що це можуть бути за зміни?

Ніхто не має права вносити зміни, окрім Верховної Ради, яка його ухвалила. Але все може бути, зважаючи на теперішні передвиборні рейтинги, де пропрезидентська партія набирає майже 50% голосів, а ще 10% – «Опозиційна платформа – За життя». От, якщо вони у новому парламенті голосуватимуть за це разом, то зможуть ухвалити те, що українська мова є мовою для декорації, а основною мовою є російська.

Чи потрібно було змінювати правопис?

Я прочитав цей правопис уважно кілька разів і зауважу, що його треба було  приводити до українських норм, а цього не зробили. Натомість правопис просто зробили джерелом помилок, та й логіки у ньому немає.

Ви зазначали, що потрібна «мовна цензура» в Україні? Як вона має виглядати і на кого поширюватися?

Така цензура має поширюватися на всі ЗМІ. Навіть у радянські часи була установа, яка стежила за дотриманням мовних норм, і якщо якесь видавництво чи його підрозділ видав неграмотну чи з порушенням норм української мови книжку, їх карали грошима. Тому кожне видавництво прагнуло до того, аби не допускати помилок та відхилень від мовних норм. Зараз такого контролю немає, видавництва працюють без коректорів, що вже казати про ЗМІ. А вони ж не розуміють, або не хочуть розуміти: мову треба берегти, адже це інструмент нашого мислення та нашого життя – і вона має бути відточена і точна. Адже мова – основа держави.

Якими мали б бути квоти на українську мову у ЗМІ?

ЗМІ в Україні, як правило, зосереджені в руках олігархів. А олігархи в Україні – це не українці. Це всі ті, яких заслала сюди Росія для зросійщення нашої держави. І вони й надалі, володіючи економічними інструментами та ЗМІ, де можуть, там весь час протягують свою політику.

Тому жодних квот у ЗМІ не потрібно. Все має бути українською мовою. А  національні меншини нехай самі дбають про забезпечення своїх мовних  потреб: організовують товариства, а держава їм у цьому допомагатиме, бо вони також громадяни України. Бо це вони мають підлаштовуватися під потреби українців, а не ми під національні меншини, які є заслані в Україну ще попереднім режимом з єдиною метою – зросійщення України. І цю місію виконували не тільки етнічні росіяни, а й представники інших національностей, бо звикли, що в Україні мають спілкуватися російською мовою, яку таким чином утверджували у нашій країні на державному рівні, хоча між собою і спілкувалися рідними мовами.

На вашу думку, чи треба карати посадовців та депутатів за невживання української мови та, якщо так, то як саме?

У 2016 році Верховна Рада ухвала Закон «Про державну службу», і у ньому вказано, що державний службовець зобов’язаний користуватися під час своєї службової діяльності державною мовою. Але ж у нас на закони ніхто не зважає. Так само, як у вищих навчальних закладах: значна частина викладачів – заслані колись спеціально з Росії, які й надалі на 27-му році незалежності не можуть чи й не хочуть перейти на державну українську мову. Хоча є і Закон «Про освіту», де сказано, що навчальний процес має відбуватися державною мовою. Натомість вони собі дозволяють безкарно здійснювати свою давню політику зросійщення українців. Бо ми ж великі гуманісти. А я сказав би так: «Не можеш перейти на державну мову, йди у поле працювати – всюди, де не вимагають знання української мови». Бо не потрібно їх тримати, аби вони й надалі диктували нам свою мовну політику.

Чому у громадських закладах в Україні дуже часто не хочуть обслуговувати клієнтів, навіть попри прохання, українською мовою?

Ніхто не стежить за виконанням наших законів і норм, які мають існувати у суспільстві. Це все робиться нібито під виглядом демократії і ще не знаю чого. А в державі мають існувати певні норми! Можливо, закон про мову, який ухвалили, щось змінить, адже передбачає певні санкції щодо тих, хто ігнорує державну мову.

Але вже навіть представник нового Президента, голова партії «Слуга народу» (яку, на мою думку, треба іменувати «Слуга рускоязичного народа») Дмитро Разумков, заявив, що треба буде щось змінювати в Законі про мову. А цей закон дуже довго шліфували, думали навіть, як не образити національні меншини, і забезпечити при цьому положення про те, що «Держава забезпечує розвиток і функціонування української мови як державної на всій території України».

Хоча чесно скажу: у таких випадках багато українців думають, коли їм відмовляють: «Значить наша мова і я україномовний в Україні – другорядні. А панує той, хто мені диктує, що треба переходити на його мову. А варто пам’ятати просте правило: «Чия мова – того й держава!»  

А яка мовна ситуація зараз у столиці?  

Я б сказав, що Київ, хоча поволі і важко, але набуває статусу української столиці. Я працюю зі студентами і знаю: все залежить від твоєї позиції. Мої студенти не посміють при мені говорити чужою мовою. А студенти – це майбутня інтелігенція України і саме вони мають утверджувати у світі українську мову. Але між собою, що дуже прикро, багато з них все ж спілкується російською. Тому до того, що діти мають спілкуватися виключно українською, їх потрібно привчати ще з садка.

Та й у багатьох школах, якщо глянути, вчителі, які навчають дітей українською, на перервах з ними відразу переходять на російську, бо, мовляв, вона є престижною. Це що за такий приклад для дітей?! Тому до таких педагогів треба ставитися жорсткіше. І що з того, що міністр освіти і науки звернулася з листом до освітян, аби ті вели навчальний процес державною мовою?  Вони просто сприйняли це як побажання. Адже санкцій ніхто застосувати до таких вчителів не може, бо цього немає в законах.

Про що свідчить рішення про повернення проспекту Григоренка імені радянського маршала Жукова у Харкові?

Про те, що цей Кернес, як був совком, так і залишився. І взагалі: його мали засудити вже за те, що у 2014 році він скликав з’їзд східних і південних держадміністрацій, щоб проголосити відрив від України. За таку антидержавну діяльність Порошенкові треба було би ізолювати його від українського суспільства. А ми що бачимо: він і надалі керує Харковом.

Чому ж таких проросійських політиків не посадили?

Неправильна політика лібералізму.  Лібералізм є виправданий для нормального суспільства, а не для такого, яке треба перевиховувати, як-от українське. Мовляв, кожен думає і діє, як хоче. Думати то він може, як хоче, але діяти має так, як це вигідно державі, яка зараз піднімається на ноги. Адже Україна і так була понищена у культурному, мовному, інтелектуальному та інших відношеннях. Тому одне із головних завдань – це все відроджувати і зважати на мету, а не на тих, що шкодять утвердженню Української держави.

Якщо новий Президент піде проти волі народу і щось затіватиме проти України, це може обернутися йому новим Майданом

При цьому, якщо новий Президент піде проти волі народу, і щось він та, всі інші, що опиняться при владі, затіватимуть проти України, йому це може обернутися гнівом суспільства і новим Майданом, тим більше, що зараз у багатьох людей на руках зброя. Бо багато воїнів боролися і бороться не лише за суверенність України, а й за український менталітет.

Чому Україною не керують українці, а, наприклад, представники єврейського походження?

Влада залежить перш за все від грошей. Вони ще у радянські часи спромоглися стати олігархами. Тим більше, нашому народові весь час вдовбували і зараз втовкмачують те, що він керувати сам собою не може, треба запрошувати варягів. Це по-перше, а по-друге, нашу еліту винищили – і не тільки голодомором. Тому наша українська еліта тільки зараз народжується. Наш народ не має своїх провідників. А головне, що самі українці мають усвідомити те, що треба обирати до влади своїх – українців, а не варягів. Бо Україна – це держава українців, а не національних меншин.

Ви писали, що «вкрай необхідно, щоб у Верховній Раді України дев’ятого скликання була потужна фракція націоналістів». Чому?

Коли «Свобода» була у Раді сьомого скликання, і якийсь депутат виходив на трибуну і починав говорити російською мовою, його відразу ж загукували, чи навіть виштовхували  і той просто був змушений перейти на українську мову. І так чи інакше Верховна Рада перейшла на державну мову. Але зараз знову будуть спроби, навіть цього ж Разумкова, який швидше за все якусь державну посаду займатиме, ігнорувати державну мову. Мовляв, зважайте на права людини. А тут не на права людини треба зважати, а на права держави, права нації, державні інтереси. А націоналісти, які були у Верховній Раді, стримувати отих всіх українофобів і представників «п’ятої колони», яка є надзвичайно сильною, бо її творили не один рік. Тому має бути протиставлення.

При цьому, я переконаний: якщо нова влада захоче розвернути мовну політику в інший бік, то більшість українців, які нарешті прозріли і розуміють, яке значення має для держави єдина державна мова, не кажучи вже про націоналістів, цього не пробачають – і буде відповідь. Бо вже навіть чимало тих українців, які розмовляють російською, переконані: у державі має бути і функціонувати одна державна мова.

 

Останні новини