Україна святкує день народження великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка

Україна святкує день народження великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка

Україна святкує день народження великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка

Україна сьогодні святкує день народження великого поета, Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Народився Тарас Григорович 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім'ї кріпаків поміщика Енгельгардта.

За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.

>

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка Звенигородського повіту (нині Шевченкове Звенигородського району), звідки походив Григорій Іванович. Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.

Після смерті батька в 1825 році Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського. Як попихач носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими і вчився. Не стерпівши знущань Богорського й відчуваючи великий потяг до живопису, Тарас утік від дяка й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра. Кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області). 

1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), коли він звернувся за дозволом учитися в хлипнівського маляра. Того ж року помер Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта, який призначив Тараса власним дворовим слугою у вільшанському маєтку.


Майже два з половиною роки — з осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. 

Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, поміщик узяв із собою Шевченка, а щоб згодом мати зиск на художніх творах власного «покоєвого художника», віддав його в науку на чотири роки до живописця Ширяєва, у якого й замешкав Тарас до 1838 року. 1833 року він намалював портрет Павла Енгельгардта. Шевченко брав участь у розпису Великого театру як підмайстер-рисувальник.

Після викупу з кріпацтва та став студентом Петербурзької академії мистецтв де Тарас опанував мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. Водночас він наполегливо поглиблював власні знання, читав твори класиків світової літератури, захоплювався історією та філософією.

Тарас Шевченко у власній творчості відтворив саме ті думки й настрої, які були важливими в житті українців його часу. Багатогранна творчість Шевченка була і залишається одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості українців. 

1840 року Тарас Шевченко видав першу поетичну книгу — «Кобзар», до якої увійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Книга справила велике враження на українську громаду. Частина російських критиків визнала непересічний талант поета. Інші — відгукнулись негативно, закидаючи автору безперспективність «мужицької мови».

Окремими виданнями вийшли також поеми «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1844), і «Тризна» (1844, російською мовою).

Улітку 1842-го, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював однойменну картину, яка стала одним із найвідоміших творів українського малярства.

Мистецьку спадщину Шевченка післяакадемічного періоду 1845—1847 років становлять його портрети, жанрові замальовки, пейзажі, виконані художником в Україні. Тоді Шевченко приділяв мистецтву портрета більше уваги, ніж під час навчання в Академії художеств.

До останніх днів свого життя поет перебував під таємним наглядом поліції. Одначе він створив багато нових творів. Уважають, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання. Шість раніше написаних і заборонених у царській Росії поезій Шевченка видано за кордоном у Лейпцигу 1859-го. У друкарні Пантелеймона Куліша 1860 року вийшло друком нове видання «Кобзаря», яке, однак, охоплювало тільки незначну частину Шевченкових поезій. Того ж року надруковано й «Кобзар» у перекладі російських поетів, а в січні 1861-го випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар» (Букварь южнорусскій) — посібник для навчання в недільних школах України, виданий коштом автора та накладом 10 000 примірників.

З осені 1860 року самопочуття Тараса Григоровича почало погіршуватися. Січень і лютий Шевченко просидів майже безвихідно в кімнаті, зрідка тільки відвідуючи деяких знайомих.

10 березня 1861 року Шевченко помер від збільшуваної водянки. Його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Після того, як п'ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.

Останні новини