Віктор Шишкін: «При владі бачу лише націоналістів. Усі решта – «клуби кумів і сватів»

Віктор Шишкін: «При владі бачу лише націоналістів. Усі решта – «клуби кумів і сватів»

Віктор Шишкін: «При владі бачу лише націоналістів. Усі решта – «клуби кумів і сватів»

 До парламентських виборів в Україні залишились лічені дні, а ідеологія партій, які балотуються, часто є схожою або нечіткою. Одні люди в усьому звинувачують попереднього президента і його команду, інші – чинного, але обидва табори сходяться у думці, що Україна рухається у неправильному напрямку. Підтвердженням цьому можуть слугувати рейтинги «старих» політиків та рівень довіри до Верховної Ради, яка достроково склала свої повноваження. Тож хто у цьому винен, в якому напрямку слід рухатись Україні і хто може забезпечити позитивну динаміку в умовах війни з Росією, та політичної нестабільності?

>

Про це кореспондент ІА «Вголос» поспілкувався з екссуддею Конституційного Суду, першим генеральним прокурором України Віктором Шишкіним.

Яку оцінку Ви б дали попередній владі?

Я звик до старої системи оцінювання, тому буду керуватись п’ятибальною.  Отже – двійка, адже нічого позитивного зроблено не було. Відбулась профанація судової реформи, а не судова реформа; профанація оборони замість підготовки до оборони країни; на військове орієнтування не була переведена ні економіка, ні фінанси, ні усі мобілізаційні заходи. Я маю на увазі не призов до армії, а мобілізацію країни на протистояння агресору. Так звана боротьба із корупцією обмежилась заявами із екранів телевізорів, а реальна боротьба просто відсутня. Колаборація процвітала. Коли сьогодні говорять, що за Зеленського (я не є прихильником чинного президента) усі проросійські політики повернулись, то я завжди кажу, що ніхто нікуди не виїжджав, крім Портнова. Новинському дають громадянство України, а тим іноземцям, які захищають Україну зі зброєю в руках, ні. Серед них є грузини, росіяни, білоруси, і їм ніхто жодного громадянства давати не поспішає. Але ж вони захищають Україну, а не Новинський. Чому з усього «окупаційного блоку» притягувався до відповідальності лише Олександр Єфремов?


Інформаційна війна також повністю програна. Дипломатична війна аналогічно. «Мінський договорняк» – це капітуляція, це «Мюнхен-2», якщо порівнювати із періодом режиму Гітлера. Жодної наступальної політики, відмова від Будапештського меморандуму, хоча він був підписаний президентами ведучих країн, зокрема з так званого «ядерного клубу». Зовнішньополітична дипломатія теж жахлива. Іспанія приблизно місяць тому видала Росії нашого громадянина, нещодавно Італія ув’язнила українця, а Меркель ситуацію в Україні називає «Bürgerkrieg», тобто громадянська війна. Причиною цього всього є те, що попередня влада чітко не сказала, що у нас війна. У нас ніяка не АТО. Таким чином усіх військовослужбовців, добробатівців та волонтерів було підставлено під удар формальної правової системи. Вони усі вийшли злочинцями, бо у нас, бачте, антитерористична операція. Військові підрозділи діють зовсім по-різному в умовах боротьби з тероризмом та умовах закону про оборону країни.

Профанація люстрації теж відбулась. Річ у тому, що під люстрацію у нас потрапляли не ті, хто приймали рішення за Януковича, а середня ланка. Це чиновники та службовці, які готують матеріали, але аж ніяк не відповідальні за прийняття рішень. Чому сам Порошенко не люструвався? Він же був міністром в уряді Януковича!

Яким шляхом, на Вашу думку, зараз рухається Україна?

З початку 90-х років минулого століття до сьогодні мені найважче відповісти саме на це запитання. У 1990-му році я знав, куди рухається Україна, а зараз не знаю. Рух нашої країни зараз є зигзагоподібним і хаотичним, тому незрозуміло, куди він спрямований. Це ніби хтось вийшов із дому, не маючи жодної цілі, і просто блукає без будь-якої системності або цільового спрямування.

Це якісь «любительські проєкти» і «клуби кумів і сватів», які сформувались для того, щоб потрапити у владу

До політичної діяльності я завжди підходжу із математичного погляду. Я вважаю, що все має бути зрозумілим і логічним, як в математиці. У старій політиці також все було чітко. Усі партії мали ідеологічне забарвлення, і ми знали, яку орієнтацію мають Віги, яку Торі, а яку лейбористи, якщо брати Англію. Ми розуміли, хто консерватор, хто демократ, хто соціал-демократ… Сьогодні у нас 22 партії беруть участь у виборах. Хтось може назвати їх усіх із чітко визначеною ідеологічною орієнтацією? Я можу назвати лише трьох. Це є «Свобода» із проукраїнською націоналістичною орієнтацією, «Батьківщина» із ліберально-демократичними поглядами і «окупаційний блок», який хоче, щоб Україна була колонією Росії. А всі решта? Беремо для прикладу партії Петра Порошенка, Гриценка, Смешка і Вакарчука. Хто вони? Це якісь «любительські проєкти» і «клуби кумів», які сформувались для того, щоб потрапити у владу. А хто вони – я не знаю. Коли мені показують політичну карту Німеччини, я розумію «who is who». У Франції та Британії аналогічно. А що в Україні, крім названих мною трьох партій, я не знаю. Я не можу зрозуміти ідеологію усіх цих проєктів.

Яким шляхом Україна мала б рухатись і що для цього потрібно?

Шляхом, яким би мала рухатись Україна, – це україноцентризм, де Україна – понад усе. Бізнес в державі має бути українським. Коли йдеться про приватизацію сільськогосподарської землі для виробництва, то її приватизовувати мають лише громадяни України. Такі речі запровадили в Румунії, і вона вже обігнала Польщу за кількістю фермерських господарств. Це при тому, що Румунія менша за розмірами, ніж Польща, а її населення менше на десять мільйонів людей. Я член Асоціації захисту рідної землі і я працюю із фермерами. Нещодавно керівництво Союзу фермерів провело аналіз Болгарії й Румунії. Болгари продали свою землю іноземцям і зараз лише 6-8% земель належать громадянам Болгарії, а 92-94% їхніх земель належать іноземцям. В Румунії все навпаки. У них іноземці мають не більше 6% земель. Такий підхід до земельної реформи зумовив фермерський «бум», і зараз Румунія обігнала Польщу. Я вважаю, що цей досвід абсолютно підходить під ідею україноцентризму.

Україноцентризм повинен бути в усьому: в економіці, у реформах, в інформатиці, у культурі

Україноцентризм повинен бути в усьому: в економіці, у реформах, в інформатиці, у культурі… Я зараз читаю книгу «Куди мчить експрес» Адріана Михальчишина, де він чітко запитує, чи українці знають своїх нобелівських лауреатів. Ми знаємо українців, які зробили всій внесок у світові речі? Вихідців з України поляки називають своїми, росіяни – своїми, а США – своїми, а вони усі українці. Оце і є програш в інформаційному просторі, немає україноцентризму в інформаційній війні.

Зовнішня політика теж його позбавлена. Чому ми допустили, щоб ООН приймала резолюцію з «мінського договорняка», яку запропонували московити? Чому її не запропонували українці?

Якщо порівнювати україноцентризм із патріотизмом, то я завжди кажу, що «патріот» – це космополітичний термін. Є патріотизм польський, французький, німецький… Це теж патріотизм, і вони усі – патріоти своїх країн. У нас патріотизм повинен бути українським. І це українцям намагаюсь донести я, напівмолдаванин, напівукраїнець, напівросіянин.

Які політичні сили могли б забезпечити рух України у правильному напрямку?

Я вважаю, що провідною силою у цьому процесі повинен бути блок націоналістів, який нарешті сформувався на базі партії «Свобода». Я не кажу, що має бути домінант у політиці, у нас багатошарове суспільство, і ми різноманітні. Така партія, як «Батьківщина», яка є ліберально-демократичною, але схильною до україноцентризму, також може об’єднатись із «Свободою».

Порошенко для мене поставив на собі хрест ще у 2015-му році, давши зрозуміти, що жодного україноцентризму від нього годі й чекати

Коли Вакарчук про щось розповідає, а я не бачу жодної ідеології, то я не знаю, чи зможе оцей «клуб за інтересами» бути україноцентричним. Порошенко для мене поставив на собі хрест ще у 2015-му році, давши зрозуміти, що жодного україноцентризму від нього годі й чекати. Я брав участь у соціальному опитуванні, де було запитання, за кого я б точно не проголосував. І я відразу вказав на «окупаційний блок» і тих, кого обізвали зараз «Європейською солідарністю», тобто Порошенка. Це категорично.

За умови наявності в Парламенті націоналістів, я думаю, що і Гриценко теж міг би увійти до цього блоку. Я навіть не виключаю Смешка, хоча там є свої нюанси. Інші партії мені важко аналізувати. Аморфна «Слуга народу» не має чіткої політичної ідеології, це теж «клуб за інтересами». Там утворилась ціла «солянка», до якої увійшли колишні «порошенківці», «регіонали», «медведчукісти», і вони всі опинились у різних конфігураціях.

Наприклад – Разумков, хіба я його не знаю? Я з Кіровоградщини, і коли Сергій Ларін був у нас губернатором від Януковича, то Кирило Разумков був його помічником. Мені відомо, в якому кабінеті він засідав і чим він там займався. І як це ексрегіонал раптом став «слугою народу», ще й з такими заявами, що йому байдужа українська мова? Я народжений в Молдові і чомусь мені імпонує українська мова, а йому вона байдужа. І я буду цьому конгломерату вірити?

Тому, якщо коротко, то я при владі бачу націоналістів, «Батьківщину» і тих, хто примкне до них. Найімовірніше, це буде Гриценко. Це, звісно, якщо ми обговорюємо тих політиків, які умовно можуть пройти до Верховної Ради. Такі об’єднання були б максимально близькими до україноцентризму і хоч частково відповідали б моїй уяві, який «локомотив» тягне Україну і вселяли віру в те, що цей напрямок правильний.

 

Останні новини
В Україні буде 100 районів
В Україні буде 100 районів

сб, 17 сер 14:34

В рамках процесу децентралізації необхідно прийняти новий закон про принципи адміністративно-територіального…