Українці відмовляються від притулку. Німеччина фіксує різке падіння заяв
У першому кварталі поточного року в Німеччині було подано 28 922 клопотання про надання притулку, що на 23% менше, ніж за аналогічний період 2025 року, як повідомляє DW, посилаючись на конфіденційний звіт Європейської Комісії.
Країни ЄС з найбільшою та найменшою кількістю заяв на притулок
Протягом січня-квітня найбільшу кількість заяв про надання притулку в ЄС подали у Франції — 34 643. На другому та третьому місцях опинилися Іспанія (32 630) та Італія (32 602).
Найменше заяв було зареєстровано в Угорщині (26) та Словаччині (35). Як зазначає Welt am Sonntag, ці країни “свідомо перенаправляють мігрантів до інших держав ЄС і є менш привабливими з точки зору шукачів притулку через негативне ставлення до них”. Однак у Угорщині кількість зареєстрованих заяв про надання притулку зросла на 18 відсотків у порівнянні з першим кварталом 2025 року.
Згідно зі статистичними даними Єврокомісії, у 27 країнах ЄС, а також у Норвегії та Швейцарії в січні-березні було подано 173 082 заяви про надання притулку, що на 18 відсотків більше, ніж у минулому році.
Кількість заяв від українців зменшилася
Найбільше заяв про надання притулку надійшло від людей з Венесуели (21 542), Афганістану (21 402) та Бангладеш (9738).
На четвертому місці — заяви від громадян Туреччини, на п'ятому — з Сирії. У порівнянні з першим кварталом минулого року, кількість заяв про надання притулку від сирійців у ЄС зменшилася на 63 відсотки — до 5556.
У першому кварталі 2026 року було зареєстровано 4073 клопотання про надання притулку від українців, що на 57 відсотків менше, ніж за аналогічний період минулого року.
Експерти вказують на те, що саме скорочення кількості заяв від сирійців та українців стало причиною загального зменшення кількості клопотань у Німеччині, адже громадяни цих країн у попередні роки були серед найбільших шукачів притулку.
Серед інших можливих причин зниження кількості клопотань у Німеччині спостерігачі називають посилення політики ЄС у сфері надання притулку під керівництвом єврокомісара з внутрішніх справ і міграції Магнуса Бруннера, а також жорсткий курс у цій сфері з боку міністра внутрішніх справ ФРН Александера Добріндта.



