Дефіцит кадрів досяг рекордних 67%: що стримує український бізнес під час війни

Кадрова криза набирає обертів

На першому місці серед викликів залишається нестача кадрів. У попередні місяці близько 64-65% компаній відзначали цю проблему, а навесні цей показник підскочив до рекордних 67%. Ці дані вказані в 47-му випуску щомісячного дослідження, проведеного серед 472 промислових підприємств.

Пошук співробітників стає складнішим на всіх рівнях. Частка підприємців, які мають труднощі з пошуком кваліфікованих працівників, зросла з 51,4% до 61,4%. Проблема найму працівників без спеціальних навичок уже торкнулась 35,1% компаній (порівняно з 30,8% місяцем раніше). Незважаючи на труднощі, 16,6% бізнесів планують розширення штату (цей показник залишається стабільним), у той час як кількість компаній, які готуються до скорочення, майже впала вдвічі — з 6,9% до 3,9%.

Інфляційний тиск та безпека

На другому місці опинилося зростання цін на сировину, матеріали та товари, актуальність цієї проблеми зросла з 43% до 45%. Як зазначає старший науковий співробітник ІЕД Євген Ангел, питання підвищення цін постійно залишається серед головних викликів, плавно коливаючись в межах 39−55%.

Третю позицію серед основних перешкод займає небезпека фізичних умов праці. Погроза обстрілів стабільно непокоїть 42% компаній. Однак, як відзначає експерт, це менше в порівнянні із зимовими місяцями, коли цей показник сягав 54−57%. Найбільший вплив страх перед обстрілами має на великі корпорації (понад 50%), тоді як мікробізнес звертає на це увагу вдвічі рідше. Найскладніша ситуація спостерігається у прикордонних зонах — на Запоріжжі та Дніпропетровщині, але бізнес у Київській області, а також у Житомирській, Черкаській та Вінницькій також відчуває значний тиск.

Енергетична стабільність та зниження попиту

Завдяки весняному потеплінню та зменшенню попиту на опалення, скарги на перебої з електрикою, водою та теплом суттєво зменшилися — з 41% до 30%. Дослідники зазначають, що навіть у важкі часи кожне друге підприємство (52%) продовжувало працювати без перебоїв, а 11% компаній взагалі не стикалися з блекаутами. Тільки 36% заводів частково призупиняли роботу під час відключень.

Втрати робочого часу через перебої з електрикою також зменшилися, склавши в середньому 6% (порівняно з 9% у січні). Найбільші втрати у часі зазнали компанії у Дніпропетровській (20%), Житомирській (18%) та Сумській (14%) областях, а також на Київщині та Чернігівщині (по 13%). Найбільш вразливими виявилися мікропідприємства, які втрачали до 9% робочого часу, та малі компанії (7%), в той час як середній і великий бізнес обмежувався втратами на рівні 5% та 4% відповідно. Також підприємці стали рідше скаржитися на зниження попиту на свою продукцію (з 29% до 25%).

Корупція та оцінка урядових заходів

Варто зазначити, що корупція та незаконний тиск з боку силовиків чи контролюючих органів турбують лише невелику частку підприємців — на фоні глобальних викликів ці проблеми відзначили лише 4% та 3% опитаних відповідно.

При цьому бізнес залишається обережним у оцінках економічної політики держави. Лише 6% респондентів позитивно оцінюють дії влади, тоді як 60% дотримуються нейтральної позиції. Чверть підприємців (25%) ставлять ситуацію в негативному світлі, хоча це є символічним поліпшенням у порівнянні з початком року (28−29%). За словами Євгена Ангела, розрив у балансі цих оцінок збільшувався ще з літа 2023 року, і загальний песимізм щодо економічного курсу все ще залишається.

Макроекономічний аспект: скільки працівників потрібно економіці

Проблема нестачі робочої сили в Україні має глибокі макроекономічні наслідки. За оцінками Міністерства економіки України, для забезпечення економічного зростання державі потрібно додатково близько 4,5 мільйонів працівників. Ситуація є парадоксальною: незважаючи на величезний попит бізнесу, близько 8 мільйонів громадян залишаються економічно неактивними через об’єктивні життєві обставини (серед них ветерани, особи з інвалідністю та жінки з сімейними обов’язками). За даними України, дефіцит кадрів змушує роботодавців активно конкурувати за фахівців, що призвело до стрімкого зростання реальних зарплат (з урахуванням інфляції) у приватному секторі, які в деяких випадках вже перевищили довоєнні рівні.