Банкам дають «зелене світло» для обміну інформацією з державою

Банкам дають «зелене світло» для обміну інформацією з державою Публічно-приватне партнерство у боротьбі з фінансовими злочинами

Egmont Group, міжнародна асоціація підрозділів фінансової розвідки, закликає до активізації співпраці між державним та приватним секторами для боротьби з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму та іншими транснаціональними фінансовими злочинами. Захід ініціювала народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк.

Механізм співпраці

Суть пропозиції полягає в встановленні систематичного обміну інформацією про підозрілі фінансові операції між банками, іншими фінансовими установами та державними органами. В Україні цю функцію виконує Державна служба фінансового моніторингу.

Принцип роботи очевидний: жоден банк або правоохоронний орган не в змозі бачити всю картину спостереження самостійно. Злочинні організації свідомо розподіляють свої дії між кількома фінансовими установами та юрисдикціями, що ускладнює розслідування.

Виклики для банків

Основною перешкодою на шляху ефективного обміну інформацією є юридичні, а не технічні обмеження.

Багато банків мають суворі правила дотримання конфіденційності даних, що ускладнює передачу інформації державним органам чи іншим учасникам партнерства, викликаючи побоювання щодо можливих санкцій або юридичних наслідків за розголошення.

Egmont Group рекомендує ввести концепцію "безпечної гавані", яка забезпечить юридичний захист для банків при передачі інформації у рамках узгоджених правил в контексті боротьби з фінансовими злочинами.

Це означає, що за умови дотримання встановленої процедури, банки не ризикуватимуть правовою відповідальністю за обмін інформацією.

Функціонування партнерства

Публічно-приватне партнерство не передбачає вільного обміну інформацією. Воно має базуватися на чітких правилах: хто, кому, коли і як може передавати дані, а також які заходи захисту мають бути вжиті.

В цій моделі фінансові розвідки та правоохоронці можуть надавати банкам важливі типології, індикатори ризику та інформацію про актуальні схеми фінансових злочинів. Це дозволить банкам більш швидко виявляти пов’язані операції, рахунки та підозрілу активність, яка інакше залишалась би непоміченою.

Це питання особливо актуальне для складних злочинів, таких як транскордонне відмивання грошей, шахрайство, фінансування тероризму, корупційні правопорушення та інші схеми, пов'язані з незаконними фінансовими операціями.

Приклад на європейському рівні

Практична реалізація такого підходу вже є очевидною у рамках Europol Financial Intelligence Public-Private Partnership (EFIPPP). Це платформа для співпраці між Europol, фінансовими розвідками, правоохоронцями та фінансовими секторами.

Завдяки такій моделі учасники мають можливість швидше обмінюватись актуальною інформацією, виявляти транснаціональні схеми та реагувати раніше, ніж кошти зникнуть у системах переказів або будуть виведені до інших країн.

Для банків це передбачає покращення якості фінансового моніторингу, тоді як для держави це означає більше можливостей для відстеження злочинних схем. Правоохоронцям це дозволяє швидше заморожувати або вилучати активи.

Актуальність для України

Концепція "безпечної гавані" є вкрай важливою для України, враховуючи поточні умови війни, ризики санкцій, активність шахраїв та спроби обійти обмеження щодо фінансових транзакцій.

Банки вже здійснюють значний обсяг фінансового моніторингу, однак часто мають обмежене бачення щодо загальної картини через розпорошеність інформації. Коли підозрілі транзакції здійснюються через кілька фінансових установ або країн, забезпечити їх своєчасне виявлення без налагодженої комунікації стає складно.

Запровадження "безпечної гавані" могло б зменшити страх банків щодо можливих правових наслідків за чесний обмін інформацією. Важливо, аби ця система включала захисні механізми: контроль доступу, реєстрацію причин для обміну даними, захист персональної інформації та відповідальність за зловживання.

Наслідки змін

Ініціатива Egmont Group фактично переорієнтовує акцент з формального фінансового моніторингу на більш розвідувальний підхід. Це передбачає, що банки повинні не лише фіксувати окремі підозрілі операції, а й взаємодіяти в рамках системи, що дозволяє швидше поєднувати інформацію та формувати цілісну картину.