Банк закрив рахунок ФОП через обороти у 4 млн грн: що вирішив Верховний Суд
Фінансовий інститут прийняв рішення закрити рахунок підприємця, коли протягом короткого періоду — близько п’яти місяців — через нього проходило близько 4 мільйонів гривень. Це було значно більше за раніше прогнозовані обороти. Хоча підприємиця надала документи, такі як договори, накладні та підтвердження сплати податків, Верховний Суд дав перевагу банку, вважаючи, що ризики, пов'язані із здійсненими переказами та відсутністю доказів логістики, були вирішальними.
Причини підозри банку в ризикових операціях
Підприємиця відкрила свій рахунок восени 2024 року, зазначивши в анкеті, що очікує обсяг коштів в межах 400 тисяч до 1 мільйона гривень за три місяці, а свій дохід оцінює на рівні 35 тисяч гривень.
Однак навесні 2025 року, банк виявив, що впродовж зазначеного часу через рахунок було переведено понад 4 мільйони гривень, і значний обсяг цих коштів ішов одному контрагенту — ТОВ.
Банк підкреслив, що не було підтверджень, які б підтвердили, яким чином підприємиця організувала складування, зберігання та відправлення товарів. Зокрема, обсяги продажів викликали питання через відсутність співробітників та доказів наявності відповідних ресурсів.
В результаті, фінансова установа визнала високий рівень ризику у відносинах з клієнткою, розірвала договір з нею та закрила рахунок.
Підприємиця оскаржила це рішення, пояснюючи, що займається реальним бізнесом, і рух грошей не є її чистим доходом, оскільки значна частина коштів була транзитною.
Вона надала податкову звітність, договори, накладні та підтвердження сплати податків, вказуючи, що лише за IV квартал 2024 року сплатила більше 163 тисяч гривень податків.
Чому суди дійшли різних висновків
Господарський суд першої інстанції прийняв позицію підприємця, аргументуючи, що короткий період діяльності та відсутність найманих працівників не свідчать про порушення закону. Крім того, банк не довів, що документи клієнтки були фальшивими або недостовірними.
Проте Північний апеляційний господарський суд скасував це рішення, підкресливши, що ризики повинні оцінюватися в сукупності, а не окремо.
Суд взяв до уваги невідповідність між заявленими та фактичними оборотами, перекази коштів одному контрагенту та відсутність документальних підтверджень реальної торгівлі.
Рішення Верховного Суду
Верховний Суд підтвердив позицію банку, зазначивши, що фінансові установи повинні постійно оцінювати ризики відмивання коштів і, за певних умов, можуть відмовитися від обслуговування клієнтів.
Правові підстави для цього викладені в статтях 1066, 1068, 1074 і 1075, а також у відповідному законі України від 6 грудня 2019 року, який стосується запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Зокрема, стаття 7 цього закону обумовлює обов’язки банку з управління ризиками, а стаття 15 описує наслідки встановлення надмірного ризику, включно з розірванням ділових відносин у необхідних випадках. Визначення критерію ризику наведене в пункті 39 статті 1 закону.
Суд також зважив вимоги Положення про здійснення фінансового моніторингу, затвердженого постановою України від 19 травня 2020 року, де зазначено ознаки високого ризику.
Висновок Верховного Суду полягає в тому, що наявність лише договорів та накладних не є достатнім доказом відсутності ризикованих операцій. Важливо оцінити, чи відповідають документи реальному веденню бізнесу та чи можна пояснити рух коштів.
Банк не зобов'язаний доводити кримінальну фіктивність кожного документа або операції, його рішення повинно базуватися на системній оцінці ризиків в рамках фінансового моніторингу.
Що слід врахувати підприємцям
Цей кейс підкреслює важливість введення реалістичних очікувань в банківських анкетах та своєчасного інформування про істотні зміни в діяльності бізнесу. Якщо фактичний обсяг коштів значно перевищує прогнозований, банк може вимагати пояснень та додаткових документів.
Просто наявність договорів і накладних може бути недостатньою, якщо підприємець не може надати докази того, як організовані поставки і логістика товарів. Великі суми, що швидко переказуються одному або кільком контрагентам, також можуть стати причиною додаткових запитів.
Право банку припинити обслуговування не є абсолютним. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 липня 2026 року, установлення високого рівня ризику недостатньо без належного обґрунтування. В даному випадку банк не надав достатніх підтверджень порушень та не скористався можливістю отримати додаткові пояснення від клієнта.
Висновок
Рішення у цій ситуації залежить від конкретних обставин: банк повинен оцінити ризики та обґрунтувати свої дії, в той час як підприємець має бути готовим пояснити походження коштів та суть проведених операцій.
