Українські агрохолдинги відмовляються від власного флоту
На початку великої війни низка українських підприємств вжила незвичний крок — вони придбали власні судна. Це рішення стало відповіддю на різке зростання ставок фрахту, оскільки іноземні судновласники почали уникати українських портів. Контроль над логістикою став критично важливим для виживання бізнесу. Проте тепер обставини змінилися, і ті ж самі компанії почали реалізацію свого флоту. Про це повідомляє Економічна правда.
Складнощі управління власним флотом
Керування судном вимагає зовсім інших навичок, ніж логістика перевезень зерна або сталі. Цей процес включає технічне обслуговування, найм кваліфікованих екіпажів, отримання необхідних сертифікатів, проведення ремонтів, укладення страхових угод та планування вигідних рейсів — все це вимагає цілодобової роботи спеціалізованої команди.
«Головна різниця полягає в тому, що для судновласника судно є основним активом. Для вантажовласника — всього лише інструментом логістичного процесу. Якщо цей інструмент не завантажений, він швидко стане дорогим активом з високими постійними витратами» — зазначає Олександр Нікулін, директор шипінгової компанії Marevia.
Крім того, зернові вантажі мають чітку сезонність, а власний флот потребує постійного завантаження, навіть під час «низьких» місяців. Це вимагає залучення послуг чартерингу та брокериджу, що вже відійшло від основного агробізнесу.
Сьогодні тоннаж знову став більш доступним, а ставки фрахту знизилися, що дозволяє вантажовласникам повернутися до звичних бізнес-моделей. В українських портах наразі не спостерігається дефіциту суден. Однак, набуті досвід та процеси залишаються, тому, залежно від ринкових умов, повернення до власного флоту не слід відкидати.
