Невиплата зарплати: Верховний Суд пояснив, чому скасував рішення у справі про 201 тис. грн
Жінка, яка працювала на підприємстві, майже три роки не могла отримати істотну частину своєї заробітної плати. У зв'язку з цим вона звернулася до суду з метою стягнення з роботодавця суми близько 201 тисячі гривень. Спочатку суд підтримав її позов, але апеляційна інстанція зменшила цю суму до 24,6 тисячі гривень через те, що термін звернення до суду був пропущений. Однак Верховний Суд скасував рішення апеляційної інстанції і надав роз'яснення про те, які моменти потрібно врахувати під час повторного розгляду справи. Про це повідомила Судово-юридична газета.
Причини зменшення суми боргу апеляцією
У липні 2025 року Переяславський міськрайонний суд Київської області задовольнив повністю позов позивачки і ухвалив рішення на користь стягнення 200 798,20 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Проте, у січні 2026 року Київський апеляційний суд скасував це рішення і залишив тільки 24 609,48 грн до стягнення — за період з березня по 18 липня 2022 року.
Суд в апеляції не заперечував, що роботодавець дійсно нарахував, але не виплатив зарплату за інші періоди. Проте суд вирішив, що жінка пропустила термін подачі позову до суду. Після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю, що набула чинності 19 липня 2022 року, для таких вимог запровадили тримісячний термін.
Крім того, апеляційний суд вважав, що рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року, яким визнали вказане обмеження неконституційним, не стосується правовідносин, що виникли до цього.
Роз’яснення Верховного Суду
Верховний Суд не погодився з позицією апеляційного суду. На момент розгляду справи рішення Конституційного Суду вже вступило в силу, тому апеляційний суд зобов'язаний був врахувати його при вирішенні спору. Судовий захист не може базуватися на нормі, визнаній неконституційною, навіть якщо вона діяла під час виникнення суперечливих правовідносин.
Окрім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення Конституційного Суду стосується тільки першої частини статті 233 КЗпП, але не стосується другої, яка регламентує терміни звернення до суду щодо виплат при звільненні.
Згідно з цією нормою, працівник має право звернутися до суду протягом трьох місяців з моменту отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Тому важливо з'ясувати, чи отримала жінка таке повідомлення і коли саме.
Апеляційний суд не провів цієї перевірки і не адекватно оцінив докази, надані працівницею. До того ж, він звернув увагу на те, що жінка не подала клопотання про поновлення терміну звернення до суду, хоча його вміст уже був у її відзиві на апеляційну скаргу.
Верховний Суд також підкреслив важливість урахування положень Цивільного кодексу України щодо терміна позовної давності під час воєнного стану, адже трудове законодавство не регулює питання зупинки чи переривання цих термінів у цей період.
Результати розгляду справи
Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу працівниці, скасував рішення Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року та направив справу №372/1381/25 на новий апеляційний розгляд.
Верховний Суд не ухвалив остаточне рішення про стягнення всієї суми боргу. При повторному розгляді апеляційний суд повинен дослідити обставини справи, перевірити дотримання термінів звернення до суду і прийняти нове рішення.
